(Переведено на українську з В.Брюсова)
Весталка
Біля плоту, там, де трави рідкі,
Як весталки – горді мовчуни,
До альтанки туляться, нізвідки,
Піднялися стебла кропиви.
Вигнані із саду і забуті,
Ці жорсткі стеблини вкрай смутні,
Повні вщент одвічної отрути
Й злобних дум, стоять на самоті.
Ось над ними пролітає в хмарах
Соромливих променів мітла, -
Шпички, як завжди, спішать карати,
Невдоволена, як завжди, кропива.
В. Брюсов. Весталка. На украинском языке
© Copyright: Михаил Низовцов, 2011
Свидетельство о публикации №111052501287
Свидетельство о публикации №111052501287
Рецензии