Знов, як завжди
Порожнi пляшки
I купа звалених чашок
Вiд кави
Життя не пахне креативом,
I сонце вже, вже не ласкаве,
Щодня перевiряєш мейл,
Чекаєш щастя,
А телефон той твiй
Лежить, як мертвий,
Похований у зле мовчання,
А де ж подiлось те бажання?
Про що тепер твої думки??!
I що шукаєш уже ти
В мовчаннi? I чи вже знайшов?
Ти думаєш, що вже
Пiзнав кохання
Абсурд - воно безмежнiше безмеж,
А ти все граєш у мовчанку
Чекаючи чогось
Абсурд
© Copyright: Саша Берест, 2011
Свидетельство о публикации №111052100601
Свидетельство о публикации №111052100601
Рецензии
