А небо плаче разом із душею
краплинами дощу на мої плечі,
й змиває усі мрії крім тієї,
яку подарував мені, доречі,
ти...
Випадково.
Мабуть, ненароком.
І нею марю я тепер щоночі,
коли навколо всі стихають кроки...
А раптом знов насняться твої очі?
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.