Коли Всевишній роздавав любов,
Я десь, напевно, забарилась,
Не захотіла, щоб у жилах закипала кров,
Мабуть, навмисно запізнилась.
Ми з нею розминулися давно,
Вона пішла на схід, я – на захід,
Кохання у степи пливло,
Я залишила десь на півночі свій слід.
Жили собі на різних полюсах,
І тішилися з того, що надбали.
Співали солов’ї весною у садах,
Лікуючи закоханим на серці рани.
Текло життя за течією,
І змінювалися пори року,
Та якось серед тисячі очей,
Твої побачила за мить до кроку.
Мовчали ми, мовчало небо,
Німими стали і вуста,
Весь світ захоплювала тиша,
Мінорною ставала і душа.
Кохання нам засвідчило присутність,
Наповнюючи ніжністю серця,
Та як збагнуть любові сутність,
І замисли великого Творця.
Коли...
© Copyright: Анжелика 2, 2011
Свидетельство о публикации №111052001293
Свидетельство о публикации №111052001293
Рецензии