Життя небораче

Згадав ти, як було все-
Сашко, згадав ти про все -як ми жили
Робили, мали, вам все давали,
А ти хоч згадаеш як ми допомагали?
Мы тобою гордились, радiли,
А тепер я бачу, як ми помилились,
Детей ростила , ростили, глядiли,
Вони, як пташки, усi до мене летiли.
Уже повиростали, вид них ти тiкаешь,
Жинку ти не маеш.
Забув про родину, а ти не забувся
Про стару годину?
Все це пролiтае, як ранний туман.
Оттодi  ти згадаешь ,як ти от усiх тiкав.
Зiйшов ти с дороги, втiк вiд людей,
Втiк и навiки вiд своих дiтей.
Нiхто не згадае, нiхто не заплаче,
Оттож не несчастне життя небораче
А им без тебе –нам Господь поможе-
Прожити добренько, бо з ними лишилась
Баба и рiдна ненька.
Вона нас ростила, груддю годувала,
Ночи недоспала и всякi невзгоди,
З нами залишала (тобто мама)
А ти тату, тату, куди отколовся?
У яку бездну навiки провалився?
Життя бувало разне, рiзке и жорстоке,
А все через нього усе пережити можно..