Безом розпахчений сад зазирає у шибку вікна,
Бджоли гудуть золотаві, і птах розспівавсь до знемоги.
Гарна, немов наречена, крокує красуня-весна,
Квіти барвисті дарує до славного Дня Перемоги.
Потім із почтом сідає у білий летючий фрегат,
Щоб з високості потішити сонцем і дощиком радо.
Може й з'єдна Україну з небес многоцвітна дуга,
Як на землі многотрудній єднає людей автострада.
Ближчими стануть однині степи за Дінцем до Карпат,
Щедра краса наші душі осяє, наллє добротою...
Не відлітай у минуще казковий летючий фрегат,
Разом з цією весною скучатиму я за тобою...
Безом розпахчений сад...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111051902345
Свидетельство о публикации №111051902345
Рецензии
