Мiй свiт

Огромное спасибо вдохновительнице - Оксане Усовой-Бойко!                http://stihi.ru/2010/12/10/1475



Ходімо, покажу тобі свій світ...
З чого почнем? Стежина до веранди...
Змінилася за кілька теплих літ –
Тут всюди, бачиш, виросли троянди...

Ну що – підемо? Відчиню замки,
Ні, краще – ти, ось цим ключем, здається...
Ця спритність чоловічої руки –
Їй зазвичай все легко піддається.

От бачиш! Ну, заходь, там килимок,
І мої тапки теж десь на порозі,
Так-так, взувай... послухай, ти весь змок –
Цей дощ таки застав тебе в дорозі.

Ну та нічого, зараз ми камін
Розпалимо, щоб трошки відігрітись,
І морок цих самотніх, блідих стін
За мить вже може повністю змінитись.

Але спочатку, можна, покажу
Куток, де я, нудьгуючи без діла,
Як чарівниця, кожному віршу
На заздрість багатьом дарую крила.

Ти здогадався? Це там – нагорі,
Тут сходи є, зважай, не оступися!
А чуєш! Чуєш – там десь надворі
Птахи співають... мабуть що у лісі...

Ми піднімались, ти помітив дах?
Віконце в ньому – тут я часто мрію,
А це горище – віднедавна страх
Там не живе, та й на поріг не сміє

Ступати більше. Подихи весни
Відчутні тут – на світлому балконі,
Там далі – спальня, кольорові сни
Туди приходять в лагідні долоні.

Сховавшись в ковдрах легких і пухких,
Звабливо теплих, сни рахують зорі,
Здається часом – якось дивно в них
Вплелись мереживом всі повороти долі.

Тут залишки світанків на стіні,
В цій вазі ставлю я весняні квіти...
Можливо, тут колись (не уві сні,
А наяву) сміятись будуть діти...

Ну от такий він, світ мій, - ось ключі,
А ти свої так обережно носиш...
В твій світ все ті ж замки? Ну, не мовчи!
Я знаю код, по-моєму...
                Запросиш?