Згадаєш співи солов'їні,
Стареньку хату край села.
Живуть там рідні,серцю милі.
Та хата сповнена тепла.
Згадаєш, і слова матусі
Тебе додому приведуть.
А стежки рідні і маленькі
Проводять знов в далеку путь.
-Життя, як склалося, хлоп'ята?-
Спитає батько у дітей.
-Мої маленькі ластів'ята,-
Так каже мама кожен день.
Життя безмежнеє, як море,
У серці кожного бринить.
І хвилі носять на просторі.
Життя кипить, життя кипить.
Спогади
© Copyright: Любовь Постникова, 2011
Свидетельство о публикации №111051308923
Свидетельство о публикации №111051308923
Рецензии
Як же ж гарно! Аж за душу бере!Чудовий вірш, у якому все:і безмежна любов, і милі серцю спогади... а життя кипить,кипить...Натхнення Вам, дорога Любов! )))
Наталья Царенко 29.05.2011 10:42 • Заявить о нарушении
Наталья Царенко 29.05.2011 10:42 • Заявить о нарушении
Наталочко!
Щиро дякую за теплий відгук. Заходьте ще на сторінку, а теж буду до навідуватися.
З посмішкою,
Любовь Постникова 29.05.2011 10:55 Заявить о нарушении
Щиро дякую за теплий відгук. Заходьте ще на сторінку, а теж буду до навідуватися.
З посмішкою,
Любовь Постникова 29.05.2011 10:55 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.