Ніхто не здатний оживити моє серце.
Зневірилась...лиш сльози на очах.
Адже моя душа давно вже мертва,
Клеймо печалі на моїх вустах.
Несила більше піддаватись смутку,
Несила більше удавати сміх.
Я хочу йти й тримати його руку
І жити лиш для нього, не для всіх.
Та він чужий і я йому байдужа,
Не бачить він закоханих очей.
Та серденько моє за ним лиш тужить,
Болить, неначе крає хтось його мечем.
Хоч ні, вже не болить - давно вже мертве,
Солоний присмак смутку на вустах.
А я давно вже не боюся смерті,
Бо є лиш смуток...і його рука...
байдуж сть
© Copyright: Нина Кириллина, 2011
Свидетельство о публикации №111051305879
Свидетельство о публикации №111051305879
Рецензии