(Валерію та Марині Курстакам – з любов’ю серця)
Хвилює спогад літ далеких –
Тремкий метеликовий лет.
Чи може то політ лелеки,
Що рветься з вирію вперед?
Чи то назад? Хто знає певно:
Чи курка перша, чи яйце?
Минуле й завтрашнє – непевне.
Важливе нинішнє! Оце!
А в нім ваш образ, любі друзі –
Там щирість дум не знає меж,
Як та краса на дикім лузі,
Що пестить зір, здійма до веж,
Незнаних в колі слів шляхетних!
Дарує, гріє, пестить мить,
А синь безжурних літ славетних –
Дискретно й лагідно щемить...
Вщухають гомін і негода
Перед високим, що в душі.
Роки... все ближче до природи,
Не спиться нині щось вночі.
Летить мій дух в той час невпинно,
Де ми ділили хліб і сіль,
Де гір підкорені вершини...
І світить щось ясне відтіль.
Фото Сергея Антонова
Любим друзям
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111051202348
Свидетельство о публикации №111051202348
Рецензии
Валюшенька,дякую за щирі слова і почуття. Серце твоє щире і любов його безмежна.Дякую.Чекаємо зустрічі.
Марина Курстак 13.05.2011 11:10 • Заявить о нарушении
Марина Курстак 13.05.2011 11:10 • Заявить о нарушении