Ми не стали чужі, просто поміняли
Напрямок руху думок.
І вчорашня зустріч не варта уваги.
Боже, так хочеться послати її…
Мої нерви дзвенять ось-ось лопнуть.
І хочеться здохнуть раптово у сні.
Або втекти на Ямайку, там напевно
Весело. Наявні ознаки регресу
Свіжу пресу ігнорую. Людей не чую.
Ловлю її хвилю і мовчки кричу,
Гукаю на допомогу.
Ми не стали чужі. Ми просто
Змінили паролі. Поміняли ролі.
І тепер вона стала садистом.
Намистом на шию – ярмо.
Воно навіть не давить. Болять лише ноги
Від сотої втечі у себе.
Небо відтінку молодої трави.
На Ямайці напевно весело.
Ми не стали чужі, ми просто
Пішли. Кожна своєю дорогою.
Ми не стали чуж
© Copyright: Алла Паранойя, 2011
Свидетельство о публикации №111051101064
Свидетельство о публикации №111051101064
Рецензии