Прощання з матусею

Засмучений сад і зажурена хата,
Тут осінь панує, скрізь листя багато,-
Ось зовсім зелене і жовтогаряче,
А осінь дощем над садибою плаче.
Вітрами холодними листя зриває,
За хвіртку, неначе літа, виганяє.
Матуся іде, проводжаючи, з хати,
Їй треба так мало - ще доню діждати.
Старенька, кохана, без тебе сумую,
Я серце дістану - тобі подарую,
Аби зупинити безжальні літа...
А листя кружля, в небуття відліта...
За руку візьму, до грудей притулюся,
Тебе не побачити більше боюся.
А погляд матусі, мов лист, одинокий,
Любові й турботи одвічний неспокій.
Тремтять, вже без слів, безпорадно вуста...
А листя кружля, в небуття відліта...


Рецензии
Заплакал. Всю душу всколыхнуло, не мог успокоиться и написать вчера Вам рецензию. Будет время - прочтите стихотворение "Последняя встреча".
Спокойствия и тепла Вам.

Ковалёв Михаил   05.09.2012 01:03     Заявить о нарушении
Спасибо Вам, Михаил! Моя душа тоже плачет, тем более, что теперь мамы уже нет. Обязательно прочту Ваше стихотворение вечером. Вам также искренне желаю спокойствия, побольше радости в жизни и всего самого лучшего!
С уважением,

Ольга.

Ольга Квиташ   06.09.2012 07:41   Заявить о нарушении
Благодаен Вам, Ольга. И Вам тепла.

Ковалёв Михаил   06.09.2012 22:26   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.