Сум на душi i холод за вiкном
зима i ця реальнiсть,нiби сон.
Самотня злiсть,i снiг,i бите скло;
питання у повiтрi давить злом...
Навколо крига,сутiнки i лiд,
життя на склi лишає знов свiй слiд,
як шрам на склi,мов трiщина в душi,
як вечiр,що так просить-залишись...
Що так iз вiтру криком у танку
кружляє,б'є по дверях на замку...
Вiн тихим криком,нiби я,живе-
лиш часу все одно-вiн знов пливе
потоком пружним стукає у розум
i тiло спогад покрива морозом,
встромляє кiгтi в думку сокровенну,
що до весни хотiла жить,напевно;
що тане снiгом i втрачає свою суть,
себе втрачає i так хоче про100 буть...
Не жити,а всього лиш про100 бути,
i ненароком про усе навкруг забути...
18.01
19.02.2011 Chester_AmaDeuS
Реальнiсть
© Copyright: Михаил Хилько, 2011
Свидетельство о публикации №111050804808
Свидетельство о публикации №111050804808
Рецензии