Спинивсь автобус. Ой, невже сини?
Такі статечні, мужні і чубаті.
Мов чуло серце. Віщували сни.
Яка ж то радість буде в її хаті!
І вулиця світлішала. Цвіла.
Сусідці усміхалися краяни:
Це ж до синів заквапилась Уляна.
І вістка схвилювала півсела.
...Знов обізналась. Ні, то не вони,
То просто дуже схожі односельці,
Яких хтось інший виносив під серцем,
Але вже після клятої війни...
Чекання
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111050709198
Свидетельство о публикации №111050709198
Рецензии
Никогда материнское сердце не смирится с утратой...Так и моя бабушка всю жизнь ждала с войны деда, пропавшего без вести в 1944 году в Корсунь-Шевченковской битве. Надеялась, что может живой, но память отшибло, или стал тяжелым инвалидом и не хочет быть в тягость семье (на острове Валаам был госпиталь тяжелейших инвалидов войны).
Наталья Назарова 3 08.07.2011 23:57 • Заявить о нарушении
Наталья Назарова 3 08.07.2011 23:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.