Прощайте, мамо
Накрила землю хмара, і на схід
за нею зграя воронів летіла...
„Прощайте, мамо.” – І розтанув слід,
Не знати навіть, де його могила.
Отак чекала все своє життя,
Неначе свічка, жевріла надія...
„Пробачте, мамо – отаке буття,
Війна - синів багато схоронила”.
В‘язала вузлик і до церкви йшла,
За убієнних ставила, молилась:
„Пречиста діво, матінко свята,
Невже ж на мене небо розгнівилось?”
Збирала стиглі яблука в саду,
Чужим онукам щедро роздавала
І зустрічала кожен раз весну,
За журавлями тихо сумувала.
Була скупа на сльози і слова,
Жила і не жила, а тільки тліла...
„Прощайте, мамо”...Сива голова
І чорна хмара, як рядном накрила.
© Copyright: Татьяна Дмитренко, 2011
Свидетельство о публикации №111050507275
Свидетельство о публикации №111050507275
Рецензии
Об этом никогда не нужно забывать. Сколько горя пришлось перенести нашему народу.Это даже страшно представить.
Татьяна Дмитренко 25.10.2011 21:49 Заявить о нарушении
Татьяна Дмитренко 25.10.2011 21:49 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.