Десь там у цьому шумі й криках
У цій одвічній метушні
Я втратила себе назавжди
І більше не знайду.
У снах я бачу дівчинку малу,
Яка сидить і тихо плаче
Яка не знає хто вона
І що для світу цього значить.
Вона самотня і сумна,
Вона ж НЕ знає хто вона
Скажіть, о, Боже, люди
Не мовчіть благаю вас.
Скажіть же хто для вас вона
Чи може німфа лісова,
Яка не має права на життя
Чи сонця промінь що зблукався
І в смертних ласки він шукає
Чи, може, з пекла демон встав
І серед вас тихо так блукає
Й права на життя не має.
Та ні, це я, звичайна смертна,
Яка не знає ще життя,
Яка весь час всім повторяє,
Що ще не варта цього життя.
Так, так… Це я, проста людина,
Що сльози по ночах пускає
І світ навколо проклинає,
Хоч просто хоче жити
Й життя на рай і пекло не ділити.
Душевна драма
© Copyright: Рыжая Блонда, 2011
Свидетельство о публикации №111050506862
Свидетельство о публикации №111050506862
Рецензии
