Затихла музика, зів’яли квіти,
На стіл осипалися мертві пелюстки,
І за вікном не сипле небо сльози,
Та й біля мене спиш уже не ти.
Ти зник. Розтанув у повітрі.
Ти викреслив мене із свого майбуття.
Пішов, вернувся й знов пішов.
Сказав бувай і більше не прийшов.
Я плакала, хотіла вени скрити.
Та біль пройшов. Я ще жива.
Тепер я маю раді кого жити.
Його ім’я Тарас. Він ще мале хлопча.
Твій син. Йому уже півроку.
Він має твою усмішку і ніс.
Він сонце, ради нього варто жити
Хоч вірить в це не хочеш ти…
***
© Copyright: Рыжая Блонда, 2011
Свидетельство о публикации №111050506856
Свидетельство о публикации №111050506856
Рецензии
