Об рван мр
Шукаючи хоч трішечки тепла,
Шукаючи твої кохані очі,
Та їх немає, їх уже нема.
Закутуюсь в холодне покривало,
Сідаю на вікно у самоті
І згадую минуле, воно ж знало,
Що ти в майбутньому не будеш мій.
Хотіла б плакати, ридати я б хотіла,
Та сліз нема, витекли усі,
Можливо я кохати не уміла,
То ти пробач за це мені.
І місяць світить ясно в мої очі,
Своїм блідим обличчям вдаль манить,
Й так хочеться зірватись серед ночі
Злетіти в небуття, лишень на мить.
І вільним птахом серед неба
Летіти вдаль, у синю далечінь
Забувши про любов а може і про тебе
Забувши весь цей дикий біль.
Свидетельство о публикации №111050506820
