Вечiр
Палає рожевим вогнем,
Це балки й високі могили
Прощаються з втомленим днем.
А поле спокійно дрімає,
Опускається сизий туман,
Вологим димком чіпляє
Безкрайній, пшеничний лан.
Легесенький вітер дихнув
И коник в траві засюрчав,
Ось місяць з'явився над лисом
И сяйво вечірнє, подав.
-------------------
Сивки 1967 р.
Свидетельство о публикации №111050500365