Вечiр

 Край неба іскриться й горить,
 Палає рожевим вогнем,
 Це балки й високі могили
 Прощаються з втомленим днем.

 А поле спокійно дрімає,
 Опускається сизий туман,
 Вологим димком чіпляє
 Безкрайній, пшеничний лан.

 Легесенький вітер дихнув
 И коник в траві засюрчав,
 Ось місяць з'явився над лисом
 И сяйво вечірнє, подав.

  -------------------
                Сивки 1967 р.


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.