“Разом нас багато, нас не подолати”, -
Так радісно співали, що аж відлуння закричало,
-Як, що Вас так багато, пора гуманно вас кінчати,
Підвищив ціни в два-три рази, щоб олігархам-бідним дати,
А ви, той “сіренький народе”, тоді вже будете співати:
“Цінами можете нас подолати, в труну нас загнати,
І мільйона – два, три, п*ять нас не до рахувати».
Ми не бидло, ми не козли і не трусливі “хохли”.
Нас можна ще трохи як “кур” общипати та обібрати.
Ногами розтерти, на нас поплювали, пінку зібрати.
І в яму з непотребом нас поскидати, брехнею залити мізки...
То як воно сталось? – 50 мільйонів - треба звести...
П’ять /двадцять/ років добробут зростав, ВВП підіймалось.
П’ять, а то й більше, мільйонів куди подівалось?
А відлуння кричало : « нас стало, нас стало…».
В1длуння
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111050503633
Свидетельство о публикации №111050503633
Рецензии
Да, Надя , все мы в своей Украине стали, незаметно для себя, патриотами. Нас объединило одно желание - стать человеком в в своей стране и ненависть к нашим врагам . хотя ненависть не лучший помощник. Это об нашей измученной Украине.
Я пташка, що поранена й побита.
Від страху серце рветься із грудей.
Я в темній клітці і вона закрита,
Давно я не співала для людей.
Мені зламали крила. Я без пір’я.
У клітку посадили назавжди.
Украли голос, волю і довіру.
Щоденно мучити ідуть сюди.
По - зрадницькому палять і вбивають,
Лишають мене гордості і честі.
Мені щоденно серце виривають,
Щоб розп’ясти його на перехресті.
Я пташка, але більше не літаю.
Цю ношу я не в силі донести.
Верни політ мій, Боже, я благаю -
Відкрий мені цю клітку, відпусти
Светлана Жданова 1 23.02.2012 10:38 • Заявить о нарушении
Я пташка, що поранена й побита.
Від страху серце рветься із грудей.
Я в темній клітці і вона закрита,
Давно я не співала для людей.
Мені зламали крила. Я без пір’я.
У клітку посадили назавжди.
Украли голос, волю і довіру.
Щоденно мучити ідуть сюди.
По - зрадницькому палять і вбивають,
Лишають мене гордості і честі.
Мені щоденно серце виривають,
Щоб розп’ясти його на перехресті.
Я пташка, але більше не літаю.
Цю ношу я не в силі донести.
Верни політ мій, Боже, я благаю -
Відкрий мені цю клітку, відпусти
Светлана Жданова 1 23.02.2012 10:38 • Заявить о нарушении