…Серце, мов пальці,
прищемило воротами раю.
І туди не пролізло,
і назад вже не виймеш ніяк.
Хоч-не-хоч доведеться
харакірі, немов самураю,
учинити душі.
Бо стояти, немов маніяк,
на мосту через Стікс
і хитатись то вліво, то вправо,
ні у світло не йдучи,
ні вертаючись в темряву знов,
то як спроба на ніс
окуляри вдягти без оправи,
щоб сліпими очима
подивитись на вічну любов…
2011
Про коливання
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111050502906
Свидетельство о публикации №111050502906
Рецензии