Cocoon of Love or Кокон Любовi

Shutting off
the reading source
for shadow movements,
tired of daylong zooming
under solar precipitation,
a pair of double-glazed eyes
droops down
its aluminum lids.
The king size world
is lost in glance
at a rose-petalled bed
where two meadows
melt in sweat
and hearts’ duo
reaches
their point of confluent.
Kisses,
the groping flowers,
pollinated by love butterflies,
dance with passion
spreading soft sighs
through barren darkness.
Over and over,
quaff after quaff
the nectar of lips
tends to be engulfed.
Felt deeply,
the brightness of future
moves ahead
with increasing
mattress recoiling,
synchronizing it
with walls'
busy sound-munching.
Pints of blood
crave for a new circulation,
splash body rhythms with warmth,
and look for uninhabited pores.
“Ommmmmm!”
and a delightful silence
creates multiple paths
the new life could take.
“Done” that can’t be undone,
might be retried though
or even ended.
The obscurity weaves
its stillborn web
stretching it
over interlaced bodies.
Only
first solar teardrops
can lance
the gossamer strands
of
created by love
cocoon.

May 2, 2011

And in Ukrainin:

Кокон Любові
------------
Вимикаючи
джерело для зчитування
тіньових рухів,
переборюючи втому
від цілоденного увиразнення образів
під сонячними опадами,
пара подвійно-засклених очей
обвисає вниз
алюмінієвими повіками.
Світ двоспально-королівського розміру
губиться у раптовому завмиранні погляду
на трояндно-опелюстковане ліжко,
де два диких поля
розплавляються у поті,
а дует сердець
досягає
точки збігу обставин.
Поцілунки,
грішно-дотичні квіти,
запилюються метеликами любові,
танцюють з пристрастю,
поширюючи тендітні зітхання
крізь піснувату темряву.
Знову і знову,
спрагло,
ковток за ковтком
нектар губ
податливий на захоплення
і відродження.
Відчуття глибини,
світлого майбутнього,
просувається
зі зростанням
матрацної віддачі,
синхронізуючи її
зі стінами,
зайнятими перетравленням звуків.
Пінти крові
жадають нового переколування,
захлюпують ритми тіл теплом,
і роздивляються за незаселеними порами.
"Oмммммм!"
і зачарована тиша
створює декілька ймовірних шляхів
для нового життя.
"Вже", яке не можливо перемовити,
але правдоподібно – піддати повтореннню,
або навіть обриванню...
Безвісність тче
власне мертвонароджене павутиння,
розтягуючи його
понад плетивом тіл.
Тільки
перші сонячні сльози
у змозі перескальпувати
осіле бабине літо,
створеного любов'ю,
кокону.

2 травня 2011