Якою бачить Україну?
Напевно вільну, милу, щиру,
Повну надій і сподівань,
Прекрасних успіхів й бажань.
Та що слова навпроти духа,
Що правив нім?..
А та розруха навкруги
Підносить руки догори
Та просить, молиться, болить.
Болить і серце за країну,
За його рідну Батьківщину…
Та мріє й марить про одне:
«…садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть…»,
Там люди всі уже на волі
«…свою таки пшеницю жнуть…».
Я дякую за ті бажання,
За мрії, час і за старання,
За сили, мужність в боротьбі.
Шевченко, дякую тобі!
Наш пров дник
© Copyright: Антонина Фокина, 2011
Свидетельство о публикации №111050207384
Свидетельство о публикации №111050207384
Рецензии