Болить, як Вчора...

Щемна мить чуттям туманить далі,
Стугонить у грудях, б’є в ребро,
Обростає пам’яті стебло,
Розкриває пуп’янки  печалі.

І така журба в прекраснім квітті,
Наче п’ю ті спогади тремкі,
Невигойно тужні і жаркі,
Заблукавши бджілкою у літі.

Лише весь нектар у сорок першім –
Невимовно віддає гірким...
В нім сирітство, попелища й дим –
Кожна мить війни... концтабір, печі...

Вся природа  затужила  в горі,
Заховавши у вербі свій жаль,
І донині в ній живе печаль!
Сім десятків літ... болить, як Вчора!

Фото Сергія Антонова


Рецензии
Валюшо, такі складні почуття-відчуття, а так глибоко-ненав'язливо-чуттєво... Живемо, згадуємо...
З приязню і повагою

Надя Чорноморець   04.05.2011 10:56     Заявить о нарушении
Рада, Надієчко, Вашій глибині сприйняття. І тішуся, і дякую всім серцем!
З теплом та симпатією,

Валентина Чайковская   04.05.2011 20:04   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.