Плекати райдугу у мареві вітрів,
Шукати серце в синім шумовинні,
Небесну браму раптом розчинить,
Веселкове зависне павутиння.
Душа розвихрена, а промені навскіс,
Зима, весна в мереживному вітрі
Кружляють, серце пронизала вісь
І ти летиш, здіймаєшся по вісі.
І все ясніє, вищає блакить,
І ти – лиш вітер, що низає світло.
Веселкою б лишитися для всіх,
Весняним вітром, теплим і привітним.
Ти чуєш, ллється як дитячий сміх?
Ключі від неба – твого серця вихор.
Плекати райдугу у маревi вiтрiв...
© Copyright: Борис Смыковский, 2011
Свидетельство о публикации №111042905280
Свидетельство о публикации №111042905280
Рецензии
Цей вірш, ніби й сам райдуга, що переливається радісними емоціями.
Так позитивно і життєстверджуюче!
Елена Славинская 06.05.2013 10:27 • Заявить о нарушении
Так позитивно і життєстверджуюче!
Елена Славинская 06.05.2013 10:27 • Заявить о нарушении
Щиро дякую! З Великоднем вас, щастя, натхнення та благословіння в усьому!
Борис Смыковский 06.05.2013 10:57 Заявить о нарушении
Борис Смыковский 06.05.2013 10:57 Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.