Не витримав Дніпро – і обмілів.
А світові ми зовсім не потрібні,
Бо так багато голих королів
У царстві вбогих, де дзеркала хибні,
Де царствують химери, де мовчать
Пророки у нестерпності завбачень,
Де гордо спить вся королівська рать,
Щоб зайвого випадком не побачить.
І лиш вони, сумні одинаки,
Плекатимуть незайманість лілеї,
Допишуть кров’ю рвані сторінки
І Господа молитимуть за неї.
Не створять образ – тільки силует,
Як вийде – геніальний чи пропащий.
Поет у нас – то навіть не поет,
А камінь із Давидової пращі.
27.04.2011
Камiнь iз Давидовоi пращi
© Copyright: Леся Романчук, 2011
Свидетельство о публикации №111042805229
Свидетельство о публикации №111042805229
Рецензии
Не зрозумів я - це в нього було
Що кам"яне: чи серце, чи чоло? :))
Александр Степанков 13.11.2011 00:19 • Заявить о нарушении
Що кам"яне: чи серце, чи чоло? :))
Александр Степанков 13.11.2011 00:19 • Заявить о нарушении
Чоло? Біда поетові із ним!
А серце не буває кам"яним...
Леся Романчук 14.11.2011 10:41 Заявить о нарушении
А серце не буває кам"яним...
Леся Романчук 14.11.2011 10:41 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.