Моє підвіконня стареньке…
Мене, як ніхто, розуміє…
Торкаюся так легенько…
Й схилитись на нього не смію…
Воно мені стільки мовчало…
Всі зморщечки видно на ньому…
По той бік до нього причалив…
Далекий і близький знайомий…
Моє підвіконнячко сонне…
Все ближче і ближче до гостя…
Стрічає його вазоном…
І щиро про ніжність просить…
Надворі димить туманом…
І на ніч вже пахне морозом…
А завтра його не стане…
Куди не поглянеш, – проза.
Пiдвiконня
© Copyright: Виктория Волошка, 2011
Свидетельство о публикации №111042703748
Свидетельство о публикации №111042703748
Рецензии
