Вже не побачать веселки намисто
Люди, що тут не живуть
Над обезлюдненим привидом-містом
Хмари похмурі пливуть.
Наче з докором Чорнобильській ЭС
Сонячний промінь тане останній
Мляво назустріч йде кинутий пес,
Стиха вітає собачим вітанням.
Вже не вирує у мертвому місті
Теплий та радісний сміх
На мозолями забуті обійстя
Падає атомний сніг.
В вікнах роз’юшених подихом бурі
Квітне гіркий полин-цвіт
На результат велетенської «дурі»
Вражено дивиться світ.
Просять притулку від радію гени
Гаснуть життя ліхтарі
В хмари тікають від клятих рентгенів
Сизі дими з димарів.
Бліді обличчя, вмираючі хати –
Мовби кров точить з них муха це-це.
Скільки ж ще треба на граблі ступати
Щоби навчило навік лихо це?
Трави свистять, світить атомне листя
Грізна смерть поряд стоїть....
Ось він який "світлий дар" комуністів
Дітям майбутніх століть!
26.04.2011р
Ось вiн ваш атомний рай...
© Copyright: Дмитро Степ, 2011
Свидетельство о публикации №111042608996
Свидетельство о публикации №111042608996
Рецензии
Ось він який "світлий дар" комуністів
Дітям майбутніх століть!
-!!!
Михаил Гунн 22.04.2012 07:32 • Заявить о нарушении
Дітям майбутніх століть!
-!!!
Михаил Гунн 22.04.2012 07:32 • Заявить о нарушении
На это произведение написана 21 рецензия, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.