Прощавай, моя любов!
світло й прекрасно!
І те, що не мені належить,
даруй іншій вчасно!
Пристрасть й ласку, й обійми,
й поцілунки, й ночі спільні
Все, що вже не є моїм...
Ніколи вже не буде ним.
Прощавай, моя любов!
Більш не мовчатимеш зі мною,
Терзаючи мій мозок й серце,
Й вуста, що рвуться німотою!
Що не сказала я тобі,
Усе, що мала ще сказати,
Слова у серці притаї,
Я відчуваю - ти все знаєш!
Нас поєднала мить і біль.
Історія плелась сама собою..
Ми й досі разом. Це не пояснить…
І нас багато вже. Насправді – тільки двоє.
Прощавай, моя Любов!
© Copyright: Полина Войневич, 2011
Свидетельство о публикации №111042509050
Свидетельство о публикации №111042509050
Рецензии