Запiзнiлий соколе

Та де ж ти був мій запізнілий, соколе,
Коли голуб мені воркував
Під віконцем моїм ніжним пошептом,
Про кохання своє співав.

       Приспів:
       І цвіли сади білі, як зима,
       Та літо в осінь швидко забрело…
       Поряд голуб був, а тепер – сама…
       В зимовий вечір стежки замело.

Не дивись на замерзле віконечко,
Не жалкуй про то, що не збулось;..
Закотилось моє «ясне сонечко»,
Але в серці залишив тепло.

       Приспів:
       Щоб цвіли сади, білі як зима,
       Хоч вже літо в осінь забрело…
       Вже далеко мій голуб… Я – сама,
       І тільки в серці зі мною тепло.

Тобі довірю лише спогади свої
Про моє кохання і його,
Бо ще цвітуть його сади в моїй душі,
У минуле ще не відійшло...

       Приспів:
       Бо ще цвітуть сади, білі як зима,
       Мов колись… Знов - молодість прийшла.
       Голуба нема, та це його весна,..
       Це ще його, це ще його весна…

Веди мене у свій осінній сад,..                (зимовий сад)
Тільки для мене пісню проспівай,..
Якщо побачиш – пізня квітка розцвіла,..
Дивись на неї, тільки не зривай…

       Приспів:
       Щоб зацвіли сади, білі як зима,
       Попри тому, що літо відійшло,..
       Та це твої сади, та це твоя весна,
       І твоя друга - перша(я) любов

       Це вже твої сади, це вже твоя весна
       І твоя друга – першая любов
      
 
апрель 2005
Солодкая Любовь Воронина
«Весенние фантазии»

Примечание:
Мне не раз приходилось видеть
поздней осенью, когда на деревьях
уже нет листьев, а в саду на верхушке
яблони маленькая веточка выбросила
цвет. Это явление поражало и восхищало меня.
Здесь я попыталась хоть так отобразить позднее
цветение ... как проявление поздней любви