Зоря моя!

Зоря моя вмирала,
Як вмирають усі зорі!
То була вона прекрасна,
То була взагалі неясна!
То плила по бурхливому морі!
То була високо у кроні!
Мені здавалось, що на небозводі вона ярко сіяла!
А виявилось, що вона лишень тихенько помирала!
Якби я знав, що вона вмирає!
Та кудись усе летить і нічого не знає!
Я сам у цьому винний,
Урок гіркий вже заплачений
Вона була померла,
Та й на певний час погасла!
Тепер як фенікс із попелу встає,
Господь їй сил все придає!
Вона як нова все та й засіяє!
І весь світ теплом своїм та й зігріває!
Я ще сам не знаю!
Чого я ще страдаю!
То ж новий світ я відкриваю!
І теплом своїм людей я зігріваю!
Теплом любові той Господньої,
Яка в мені тепер живе!
Яка вже ніколи не помре!
Як я сміюся так сонце виглядає,
Лишень Господь один це знає!
Та я не ангел і не людина,
Я проста звичайна Господа дитина!
Тепер я знаю, що зоря моя тепер незгасне!
Так як Господу усе підвласне!