От і рік іде за роком,
День минає невпинним кроком!
Ти не ангел і не людина,
Крил тебе позбавила одна хвилина!
Крила вже свої зламав,
Нові ще не відшукав!
Люди не розуміють,
Вони ніколи не зуміють!
О так ідеш ти сам!
У головах ти бачиш хлам!
Вони не знають що втрачають,
Їм здається що кохають!
Їм здається що живуть,
Та лишень до того як повмирають!
Тоді усе стає на місце. Тоді і цінності вже не ті, як були тоді. Ти бачиш як все є на справді. І життя минає за секунду все. І ти плачеш! Та вже пізно! І ти починаєш з відчаю обвинувачувати інших щоб знайти собі оправдання! Та оправдання нема! ТИ САМ ВИБРАВ СВІЙ ШЛЯХ!
От рiк iде за роком
© Copyright: Владимир Довгун, 2011
Свидетельство о публикации №111041907345
Свидетельство о публикации №111041907345
Рецензии