Дніпро стогне, тече в море!
В кайданах країна!
Наша дума, наше горе,
Ненька Україна!
Повставали, били катів!
Били, кров пускали!
А вони, бійці завзяті,
Мертві повставали!
Бились с ворогом постилим,
Бились, не журились!
Скрізь казацькії могили
Нащадками забулись!
Лилась кров ворожа клята!
Як по заповіту!
Та все рівно в лапах ката
Ноги всі обвиті!
Бог нас вів, куди не знаємо!
В рабстві як у брильянтах!
Трапилось, що ми страждаємо,
При наших талантах!
Водку п’єм, москаль регоче!
Жид доляр рахує!
Дуб старий в лісу шепоче:
«Казак ще запанує»
Запанує, запанує,
Як що пить не дюжий!
І зозуля накукує
Сотні літ, та й дужих!
Атамани повставайте,
Досить пить в схоронах!
Душу нашу зустрічайте!
Вітер віє в кронах!
Батько каже : «Дніпро стогне!
Досить бідувати!»
Запалився волі вогник,
Треба роздувати!
Реве та стогне Дн пр широкий! по Т. Г. Шевченко
© Copyright: Саралгай Василий, 2011
Свидетельство о публикации №111041905165
Свидетельство о публикации №111041905165
Рецензии
