І вулицею йтимеш,
вдивляешся у нові, незнайомі обличчя,
заглядаеш у очі невідомим.
Зовсім не важливо,
чи сяє сонце, чи старий електричний ліхтар у самому серці міста.
Ти йтимеш бруківкою,
відчуваючи власні кроки,
ти йтимеш дивним дерев`яним мостом,
або сирою сірою землею.
Рідні місця і дерева у сквері
не змусять тебе згадати.
Хороше було під синім небом,
босим у траві - якісь далекі
чужі емоції.
Не залишилось нікого,хто б зміг нагадати.
Не залишилось нічого, що б повернуло усе.
І це не зміниш, та все одно ти можеш йти,
гуляти...
та хіба це змусить тебе відчути
згадати
© Copyright: Оля Мажаровска, 2011
Свидетельство о публикации №111041603055
Свидетельство о публикации №111041603055
Рецензии
