Я дивлюсь у зеленi вiчi
Сонце в буйнім волоссі грає...
Дивовижна країна – Приріччя!:
Неіснуюча і безкрая...
Що ж насправді мене надихає?
Сяйво лагідного обличчя?
Простір йОго очей розмаїй?
Чи крилата душа одвічна?
Повертаючись з Дивокраю,
Лиш одне я напевно знаю,
Та в слова це не перелить...
Тільки він давній біль приспить,
Тільки він кожну плИнку мить
Мене в казку свою вертає...
Свидетельство о публикации №111040710082