Дивно все й не переправишь:
Так складалося життя,-
Як крапки над «і» проставишь
пізно битись в каяття…
Дико все, й не охолоне
Серце зірване від болю,
що стискає досі скроні,
крізь роки живе тобою…
Просто все…, а розібратись
вже не ладен зм’ятий мозок:
нащо ж було нам вертатись? -
якщо бути разом – порознь…
***
© Copyright: Дёмина Катерина, 2011
Свидетельство о публикации №111040607995
Свидетельство о публикации №111040607995
Рецензии