Якщо життя невпинно б’є,
Тебе жорстоко по обличчю,
Ти сподівайся, бо ще є,
Надія на прекрасну притчу.
Просто забудь про все лихе…
Забудь про ненависть довкола…
Не сумнівайся – все мине,
І не болітиме ніколи…
І, може, ще колись настане,
Простий і щирий людський час,
І весь прокльон в серцях зав’яне,
Й поллються сльози щирих мас.
В той день зійде новітнє сонце,
Засяють душі на землі,
І буде видно крізь віконце,
Як знов голосять солов’ї!
Надежда
© Copyright: Джон Бизок, 2011
Свидетельство о публикации №111040607949
Свидетельство о публикации №111040607949
Рецензии
