ЦЕ ж ТИ! укр

Бля, ЦЕ ж ТИ!!!!!
Це ЗНОВУ ти!!!!!!!!!
Неможе факін бути!!!!!!!
Що ТИ тут робишь???
Хоча тобі й тут місце...
Останній раз де це було???
У Припяті, так чи ні?
Так, я бачу по очам,
Ти теж мене впізнав мудак.
Ну, тищо?! Не ображайся,
То ж я лагідно, любя,
Я ж твій фонат, отак.
Ти малював на стінах тіні
Загиблих дітлахів,
Коли ескурсієй тупою
У білому скафандрі
Я лякав мутованих птахів.
Так, впізнав тебе я остаточно,
І дуже дивно бачити
Якось просто зараз і отут.
Мені чомусь неяково і лячно,
Майже як тоді, 
коли я увійшов до туалету, 
Зі слідами помади
На моєму боді.
А ти взяв і підпалив його.
Не боді, а Йогобля, 
Туалетбля Дягілєва!!!
Ти мене тоді не впізнав,
Бо був під капюшоном, 
а я під феном,
І було якось не до розмов.
О, я бачу ти згадав!
А оцього ти точно не згадаєшь.
Я прямував Житомирьским до Київа
Дивився у вікно і наче
кляті ті забори уперше бачив.
Тут, бац! Поряд з гаражами ТИ,
У сумку прятав чорну фарбу
Яка стікала смужками двома
Зі стіни, із букви "Ха".
Буква "Де" і будиночок
Вийшли цілими і акуратними
Без розводів та цяточок.
Так, це міг бути тільки Ти.
Чому я запам'ятав? ХеЗе!!!
Усі наші зустрічи завжди
Я замальовував на полях
Підручника фашістів -
Так казав Заратустра,
Але я йому не вірив.
І пам'ятаю майже всі, але одна
Не хоче йти із голови.
Коли ж це було???!11
Сторінка 443, під віршем КРАСА.
Між строчками
"Щоб скояти злочін красиво" і
"Треба зуміти покохати красу"
Я згадую зустріч саме оту,
Що не йде із голови.
так от,
Листя сакури, наче сніг,
Наче білі метелики, кружляли.
Час загальмував свій біг,
Я дивився у вікно, у двір
Областної лікарні.
Під кабінетом уролога.
Чекав, навпроти кабінету онколога.
Двері якого рапотм відчинилися,
І вийшов ти. Ти вийшов.
І закричав що було сили -
"Невірь НІКОМУ!!!!!!!!"
Злякавши персонал у коридорі,
Птахів на дворі,
Думки у моїй голові.
та... пішов геть,
Кинувши на підлогу папірець.
Я підвівся,
підійшов,
та прочитав діагноз -
Невеліковний оптиміст...

{13.03.09}