Garden of Eternity

У  хворобливих  квартирах  мiста
позавОдились  людськi  нариви  -
наслiдки  вселенськоi  гри,
початої  давно  колись.

Боролись  зло  i  добро.
I  вийшло  дещо  смертоздорове,
момент  в-дверi-ходящих,
проминущих  людей.

Над  мiстом  пiднiмається  дим
вiд  кожнiсiнької  поведiнки.
Однi  на  кладовищах  сидiли,
думали  судьби  i  суди.

I  дим,  як  вiд  сигарети,  -
прояснення,  що  помре.
I  в  нього  переселився
росою  суму  і  слiз.

I  потекла  рiка,
i  роздiлилась  на  чотири.
Євангелiє  показує,
що  ти  i  де  ти.

Воно  вiрне  свiчадо,
сльозами  омите.
Воно  ж  дає  їм  початок,
слiзопечальним  мислям.

Чотрири  Євангелiсти  -
чотири  рiки  раю.
I  ти  в  них  пускаєшся,
i  твоє  їм  причастя  -
джерелом  слiз.

Сiдай  в  цей  церковний  човен!
Вiдпливи  вiд  берегу  грязi!
Тебе  чекає  острiв  вчення,
де  певна  iстина.

Там  дивнi  дерева  i  квiти,
святi  вiчноживi,
там  дують  свiжi  вiтри
православними  ароматами.

В  молитвi  ми  кажемо:  “Отче!”
Ми  дiтьми  ставати  хочемо.
А  значить,
цей  сад  буде  нашим  житлом
у  вiчностi.


           1997 р.