О! ТВОI РУКИ! О! ТВОI ОЧI!

*********************************
О! Твої руки!...О! Твої  очі!...
Як  не слухняні  мої  вуста....
Cказати   зараз   тобi  так  хочу:
Що, краще  би  iх  не знала  я!...

Я-- твоя радість. Ти  в  менi --біль.
Я  розчиняюся   в тобі, Любов!
Я  розчиняюся,  немов  та  сiль.
Я  забуваюся   знов  i  знов…

Ці   нiжнi  руки  пестять  мене !...
Помру  в  розлуці, тобi  клянуся!.
Невже  це   доля   знов  обмене?!
Ти  доторкнешся--я  розчинюся.

В дощі   чи  у вітрі, в пилку квітки,
Мені   посмiхнешся—я  проявлюся .
" Бувай"!- Непомітно  шепоче звiдти.
Дивлюся  на  тебе – не  надивлюся!

Цілую   руки, очі   твої....
А  в серця  ритмi - гімн  про Любов.
Захочеш—слухай   пiснi  моi
А нi --так ні,  повторюю  знов….

Заглянеш  в  душу.-Побачиш  Світ.
Квіткою  дивною   квітне  Любов!
Я  з  вiтром  лагiдним  шлю  привiт!
Твій   образ  ясний   хвилює   кров.

В  очах  тих  гарних—  смуток,  туга...
О, Боже , дай  мені   духа   сили!--
Стукає  в  скронях:  бiль  та   нудьга
Спокуса  пізнати!- Не встояти! «Мила...

Ти--свіжий   вітер,  ковток... води...
Я  непомітно  зірву, мов   квітку...».
Ти  не  дізнаєшся…. Не скажу  тобi
Я  не  тримаю! - То пiдеш   звiдти?

У  пилку квітки, в  дощі, чи  у  вітрі:
Мiй  непомітний  шепiт: " Бай"!
Лагiдно  рiднi   вуста  менi   звiдти
Шепочуть  в  останне: «Не звбувай»!
*******   / 15.03.2011 г. /