Яскраві плями сумління розкидані
Поміж веселих бажань та думок,
Чом же ті всі, що роками навіяні,
Знову сплітаються у виміри строк?
Запах ванілі нагадує посмішку,
Ту, що колись ІНШІЙ ти дарував,
Все навкруги неначе то домішки,
Домисли, дотики... причарував...
Викину, вибіжу, подумки виріжу,
Вирішу, виношу, знову повернешся,
Плямкою кожною знову обернешся,
Знову одірвешся не розуміючи..
Знову обіцянку киркою вигнуто,
Знову приймаю тебе у обійми я,
Може колись я не зможу простити
Тільки тепер це все несамовито.
Знову приймаю: в вітальні, в кімнаті,
В ліжку,
Заплакана, долею кинута,
Знову одірвана,
Знову надрізана,
Думкою правою до ліжка прикута я
Знову чекаю на те, що повернешся...
Не повертаешся, знову заплакана,
Знову чекаю на те, що повернешся...
Може колись я не зможу пробачити?
30.11.05
Може колись я не зможу пробачити...
© Copyright: Аталия Панкерс, 2011
Свидетельство о публикации №111033109459
Свидетельство о публикации №111033109459
Рецензии