Crew only або 1хн1 звича1

Полуденне сонце на екваторі стоїть перпендикулярно до земної та водної поверхні. На малесенькому соковито-зеленому острівці Антігуа на середину зими приходиться саме пекло.
Розкішна флора та химерна фауна разом із засмаглими туземцями та обпеченими туристами заплющили очі в млосній дрімоті. Справляють сієсту. Температура води в морі досягає точки кипіння по Цельсіусу, температура повітря - по Фаренгейту.
Лише кремезному шкіперу зі шхуни "Зубастий шарко" не сієститься. У нього повно роботи. Він розправляє заплутані снасті та сіті після вчорашньої рибалки ї лаштує їх для завтрашнього виходу в море. Потім несамовито драє палубу та переборки на старій посудині, натирає до блиску гвинти на ілюмінаторах, латає потріпаний пасатами вітрильник. Піт краплями стікає по його чолу, котиться по засмаглому, загрубілому обличчі, солоним дощем проливається на його вилинялу від сонця та морської води, прану-перепрану смугасту тільняшку.
При цьому він вправно, наче велетень із заїжджого цирку, жонглює трьохповерховими брилами нецензуриту. Дістається всім і на ліщину, і на кокоси - і сонцю, яке пече нестерпно вдень, а ввечері з несамовитою швидкістю зникає за горизонт, щоб вранці - гульк! - вискочить на високий, спекотливий небесний обрій, і хвилям, які без упину стукають то по лівому, то по правому борту шхуни, і острову, що загубився десь у молочно-кісільному морі, а всі його чомусь раєм називають, і прив`язаній на мотузці до щогли мавпочці, яка постійно мармизиться та пирхає зі сміху, і перехожим, які не мають іншого заняття, тільки на мавпочку зазирать.
Незважаючи на шкіперську лайку, сонце життє-гарячим апельсином скочується до бірюзової гладі. Йому вдається, як завжди, не зачепитися своїми променями за кудлаті зачіски пальм, які тут чомусь горизонтально до води ростуть, і спритно, без бризок і шуму, як оті хлопчаки-стрибуни зі скель сусуднього Акапулько, занурюється у глибочінь Всесвіту.
Без довгих сумеречних сумнівів і роздумів темношкіра красуня-креолка, південна карібська ніч, огортає всіх мешканців острова в чорнооксамит мрій, оздоблений величезними аплікаціями зодіакальнах візерунків. Зорі на екваторі знаходяться так близько, ніби на відстані витягнутої руки. Здається, встань навшпиньки, - і доторкнешся до Альфи-Центаври особисто, здіймаючи хмаринку зоряної куряви.
О цій годині шкіпер запалює вогник у фіолі, розгортає Вічну Книгу і читає уголос принишклій траві і гордовитій пальмі, маленькій колібрі і величезній черепасі біля порогу про вічну мудрість і людські полум`яні пристрасті, про білий, ніби з місцевого пляжу пісок вічноплину, про гіркоту втрат минулого, нездійсненного,
про майбутні накреслення зірок та планет. Його єдиний співбесідник, сріблястий папуга-сонько, безсвідомо повторює незрозумілі звуки з прекрасної книги життя.
І ось там, де море і небо злились в одне, на горизонті зявляється рель`єфна біла цятка. Вона збільшується з кожною миттю і перетворюється в білосніжний вітрильник
швидкохідного фрегату.
ТАК, знов ця світла цятка, ще ближче, ще..
В грудях так тепло, гаряче...
Це ляля ніжна в "білій льолі"*
прийшла, тож збудеться й сьогодні...
Вона не привід, не омана,
жива, як ніч тропічна, бажанням жити диха невблаганним..
Воно нарЕчена йому, кохана..
Так тихо..
Ледь стукає осі земної коліщатко..
Така знайома і завжди - загадка..
любов, життя його.._ і також - піратка..


* "сонце" на слензі не моїй улюбленій планеті ТаГриШ


Рецензии
Экое же у Вас словопредставление получилось - сменились эпохи, и уже не Асоль ждёт парусов явление :)

Илий-Эо-Рой   31.03.2011 06:42     Заявить о нарушении
всё хорошо.. и стих мне, кажется. удался..)

Венжега   31.03.2011 06:49   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.