Не вимовить словами шалені почуття
І з ними треба далі жить, душа моя.
Біль через край тече сльозами по щоках,
Але... Нічого. Сильна! Згинь назавжди страх!!!
Тоді чому ж щодня, щоночі, знов і знов
Вертаюся до тебе - мій біль, моя любов...
Мовчання. Ліс. Улюблені наші місця...
Біль спогадів, ще, знову, без кінця.
Спитаєте, чому я так чиню? Не знаю.
Мабуть тому, що досі я кохаю.
Я знаю, "сенсу вже нема", його й не буде,
Та чому ж доля не дає це все забути?!
Забути рани, біль, почати все спочатку,
Життю віддати все від щастя, без останку...
Та думи залишаються віч-на-віч знов зі мною,
Душа обійнята жорстокою, холодною зимою.
Крик
© Copyright: Анерфисса Сидоренко, 2011
Свидетельство о публикации №111033007605
Свидетельство о публикации №111033007605
Рецензии
Не сумуй так,сонечко!!Я з тобою))
а по твору-гарно.эдине-такт трохи збиваеться де-iнде.
Михаил Хилько 02.04.2011 17:37 • Заявить о нарушении
а по твору-гарно.эдине-такт трохи збиваеться де-iнде.
Михаил Хилько 02.04.2011 17:37 • Заявить о нарушении