У згустках самотності тануть надії
І брили буденності тягнуть на дно.
У пазурах долі маленька дитина –
Я наче про себе дивлюся кіно.
На нових Олімпах вже нові закони.
При нових законах герої нові.
Лиш біль залишився, біль старий й знайомий,
І місць для маневрів немає мені.
Убий себе швидко, не гай мого часу,
Я тут лиш для того, щоб все фіксувати.
Ти ж так цього хочеш і черствим кремінцем
Давно ти відкинув церковні догмати.
В розподілі сил ми втратимо себе.
Навіщо нам Ми, коли маємо владу?
Загубимо «Я» і забудем коріння,
Збудуєм нову, «без слабинок», громаду.
Не дай своє сімя для створення нових
Байстрючих загонів в біднецьких районах.
Дивися в майбутнє без сліз сподівання
І згадуй минуле без посмішки болю.
Убий себе швидко, не гай мого часу,
Я тут лиш для того, щоб все фіксувати.
Ти ж так цього хочеш і черствим кремінцем
Давно ти відкинув церковні догмати.
***
© Copyright: Энн Крип, 2011
Свидетельство о публикации №111032900013
Свидетельство о публикации №111032900013
Рецензии