Про що мовчать стіни, заляпані кров’ю вбиєнних під ними?
Про що так надривно кричить білий прапор?
Про що співа янгол, якому ми так і не дали розправити крила?
За чим плачуть діти, ненароджені нами?
А ми лиш будуємо храми, щоб там відспівали наші загублені душі.
А нам би на теплий диван і щоб пульт був десь поряд.
Закриваємо вікна і двері, та в нас лютий холод,
Якого вже нам не позбутись ніколи.
А що нам закрили монетки на очах й червонці в кишенях?
А що ми пропустимо тихо дрімаючи в ліжку?...
З якою отрутою глитаєм ми жадібно воду,
З струмків, що розвернуті були за нашим бажанням.
***
© Copyright: Энн Крип, 2011
Свидетельство о публикации №111032900126
Свидетельство о публикации №111032900126
Рецензии