Садист 2
До страху виїдає мозок
Скелет, що сиплеться під ноги,
Неначе постать мовчазна,
Що приховалась від насилля,
Але залишилась покірна
Дитячим крикам і зітханням.
Де ти розважишся в пітьмі
Стискаючи до себе груди
І вирізаючи серця
Від скиглення і втрат,
Суворої жаги до крові
Ти близько біля насолод,
Де серце кров'ю розливає
Липкий, гарячий пар,
Коли сокиру витягаєш
З м'яких грудей.
Ти посміхаєшся кісткам прогнилим
І в череві шукаєш ключ,
Щоб відчинити двері пекла
До відчуття людського страху
Немає жалю, відчуття,
Бо відчуттям керує механізм страхіть,
Щоб з тіла вирізати серце
Потрібна ненависть в очах.
Садист 2
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111032901062
Свидетельство о публикации №111032901062
Рецензии