Полоще вітер вицвілі знамена,
Каміння стін пилюкою січе.
Сльозяться очі. Чорні веретена
Повзуть в пустелю. Що чекати ще?
Далекий вершник курявою блима.
Ідуть край неба грози весняні.
Весь дивний світ
на півдні – за дверима,
Та далі, далі проблиски вогню
На інших баштах.
Серце – не покинеш,
Що прикипіло і вросло в стіну.
А ми – ще живі,
смертно, тоскно – живі!
Кружля канюка, квилить в вишині…
Імперії і царства – сивим димом,
Над стінами з людей , сердець, вогнів.
Стiна
© Copyright: Борис Смыковский, 2011
Свидетельство о публикации №111032806842
Свидетельство о публикации №111032806842
Рецензии
Борю, чудова картинка.
Але може - канюк кружляє?
Вибачте, якщо вважаєте втручанням в поетичний процес...
Надя Чорноморець 01.04.2011 11:55 • Заявить о нарушении
Але може - канюк кружляє?
Вибачте, якщо вважаєте втручанням в поетичний процес...
Надя Чорноморець 01.04.2011 11:55 • Заявить о нарушении
Не знаю, у нас прості люди кажуть - канюка, а вірш, наче від простолюдина. Все одно, дякую
Подивлюся по словникам.
Борис Смыковский 01.04.2011 12:45 Заявить о нарушении
Подивлюся по словникам.
Борис Смыковский 01.04.2011 12:45 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.