Дiло - не слово! А що краще?

Вірші,
        віршування,
                слова та рух м’язів у роті, -
Ми багато говорим,
                інколи, очі в долоні свої затуливши.
Всі свої почуття довіряєм зфальшивленій ноті,
Звуки з космосу чуєм,
                коли мякі губи кусаєм стуливши.
Слова зайві.
            Зір прямо у душу з коханням твою зазирає.
Та й одежа твоя і моя
                вже сумбурно вляглась на підлозі….
За  повіками щастя - світло місяця швидко вмирає,
Босі ноги тремтять.
                У майбутнє!
                Не стримуй себе на порозі.
Мова тіла, слини та гарячого подиху, що з середини,
Більше важать вони, коли разом кохані навіки.
Розлучатись не хочеться,
                Вічність малює журбу, забирає хвилини…
 Краще кричи те: «ЛЮБЛЮ!»
                І, нарешті, відкрий вже повіки.


P.S. Відповіді й досі нема…    Поет ХХ сторіччя 24. 03. 2011


Рецензии