Безнадійно хвора янтарним коханням,
Розлитим струмком в цій безпечній душі.
Сплетіння думок,почуттів і бажання,
Хвилини розп’яття в сердець каятті.
Я в очі погляну раптово і щиро:
"Ти віриш?Кохаю,безмежно люблю"
Згорну своє серце в пакунок дбайливо,
І знітившись...тобі в долоні вкладу.
Згорнуся клубочком на твоїх колінах,
Занурюсь в розливи щасливих думок.
Так щиро літати раніше не вміла,
Та разом злетімо в безмежжя зірок.
Закохана в щастя тепла твого тіла,
Вглядаюсь в янтарну іскристіть очей.
Так щиро кохати рініше не сміла.
Та разом вдихаймо чарівність ночей.
Мов кошеня, я погляну грайливо,
"Люблю",- замуркочу і тихо засну...
А ти обіймеш і пригорнеш дбайливо,
Зігрієш коханням, повернеш весну.
Янтарне кохання
© Copyright: Татьяна Розпотнюк, 2011
Свидетельство о публикации №111032400105
Свидетельство о публикации №111032400105
Рецензии