Русалка

Простоволоса я ішла,
До річки спрагу втамувати,
Хотіла випити води,
Бо сил вже не було чекати...


Мене покинув ти, тим літом,
Поїхав собі на війну,
Ти обіцяв, що будеш жити,
Коли лишав мене одну...


Йде день за днем,і рік за роком.
А я не сплю, тебе все жду...
Бо ти пообіцяв вернутись,
Бо ти сказав мені люблю...

Хожу, блукаю по цім світі,
І з кожним кроком важче йти,
Я вже забула як радіти,
Й не пам`ятаю який ти...

Прийду до річечки, умиюсь.
Й на берег сяду, помолюсь.
Мені не хочеться вже жити,
Але померти, я боюсь...

І ось, прийшла я до водиці,
Відкинула свій біль і страх,
Стрибнула в воду,
Й наостанок, тебе згадала у думках...

Пливу...Пливу по течії
Й нічого вже не відчуваю.
Тепер русалка я, а ти?
- А ти живеш, в чужому краї...


Рецензии